Світ через призму брудного підгузка
Запропонований далі текст є художньо-публіцистичною метафорою, що намагається зв'язати токсичність,
маніпуляції та деструктивну поведінку на побутовому рівні та державний терор.
З "наукової"* точки зору (психології, соціології, політології) матеріал є спрощеним і не є
академічним науковим аналізом**, оскільки зводить складні соціально-економічні та
історико-політичні процеси до фізіологічно-психологічної аналогії.
Аналізуючи явище екскремінації («засранства») у свідомості людей та суспільстві, можна побачити схожий шаблон
поведінки — особистої та міждержавної. Чи пов'язані дитячий досвід та глобальні події?
Ось зв'язана картина опису, розбита на чотири етапи розвитку цього явища у свідомості людини:
Етапи розвитку екскремінації («засранства»): від дитини до війни
Етап 1: Персональний дитячий досвід і маніпуляція батьками
- Опис етапу: Усе починається в ранньому дитинстві, коли дитина не здатна підтримувати
гігієну, а батьки прибирають за нею продукти життєдіяльності. Дитина засвоює цю поведінку і починає
використовувати її як дієвий інструмент управління («шантажу») батьками для привернення або відволікання
їхньої уваги.
- Зв'язок у системі: Нездатність впоратися з гігієною стає шаблоном поведінки, де
«нав'язування проблеми» чи створення незручностей іншим використовується для отримання свого ціною чужих
ресурсів.
Етап 2: Соціалізація та побутові маніпуляції (перенесення шаблону у доросле життя)
- Опис етапу: Подорослішавши, людина переносить цей дитячий патерн у міжособистісні
стосунки, соціальні мережі та колективи. Замість відкритої і чесної домовленості («лагідної взаємодії»,
обміну) використовується «екскремінація» — навмисне створення бруду, брехня, перекладання
відповідальності, маніпуляції та «зайобування» оточуючих.
- Зв'язок у системі: Люди стають «лайножителями» або «лайнометами», які не вміють чи не
хочуть вирішувати завдання чесно, через взаємовигідні договори, натомість шукають чужі болючі місця
(«болячки»), щоб вдарити в них, розірвати ланцюг чужого міркування та скинути власний накопичений
негатив.
Етап 3: Інституційне закріплення через державні та суспільні структури
- Опис етапу: На рівні суспільства та держав цей механізм стає системним. Державні
інституції (такі як армія, поліція чи школа) починають спиратися на страх, залякування, примус, погрози
нанесення шкоди та обмеження волі людей.
- Зв'язок у системі: Замість прозорих і вільних договорів між рівними людьми
впроваджується система примусу, де угрупування чи авторитети чи диктатори маніпулюють правилами,
виставляють хибні звинувачення та пригнічують волю суспільства.
Етап 4: Глобальна подія — війна (як найвища форма екскремінації)
- Опис етапу: Кінцевим, наймасштабнішим етапом розвитку засранства у свідомості стає
війна — наприклад, збройний напад Росії на Україну. Це абсолютне доведення принципу нанесення шкоди
(кидання непотрібом) до рівня знищення життів, міст для потурання чужої волі.
- Зв'язок у системі: Війна розглядається як пряма реалізація екскремінації, де замість
цивілізованих домовленостей використовується пряме руйнування, знищення економіки та загроза життю
цілого народу, що виростає з тих самих нерозв'язаних дитячих і психологічних болячок та прагнення
паразитувати на інших.
Загальний підсумок зв'язаної картини
Явище екскремінації (засранства) дуже схоже на фрактал, де схожий ланцюжок повторюється як в малому, так і у
великому:
дитяча незрілість і звичка перекладати бруд на дорослих →
доросле маніпулятивне спілкування, хамство і цькування →
державний примус і залякування →
масштабна війна як глобальне руйнування і засмічення чужого простору
* - подивись також розділ:
Образа